Технологія анкерування та гарантія стабільності монтажу рейкових шипів
Які основні етапи процесу закріплення шипами сірки?
Основні етапи процесу сірчаного анкерування включають чотири ланки: свердління та очищення отворів, кип’ятіння анкерного агента, заливка анкерного агента та вставлення шипів. Спочатку необхідно просвердлити отвори на шпалі. Діаметр і глибина отвору повинні відповідати розміру шипа. Після свердління для видалення пилу та сміття з отвору використовується-повітря під високим тиском, щоб уникнути впливу на комбінацію анкерного агента та стінки отвору. Другим етапом є кип'ятіння сірчаного закріплювача. Анкерний засіб змішується з сіркою, цементом, піском і парафіном в пропорції. Температура кипіння контролюється на рівні 140-160 градусів, і вона рівномірно перемішується, поки вона не стане рідкою. Потім розплавлений анкерний агент швидко заливають в отвір, і висота заливки повинна бути трохи вищою, ніж гирло отвору, щоб запобігти зазорам після того, як анкерний агент охолоне і стиснеться. Нарешті, вчасно вставте шип, відрегулюйте вертикальність шипа, і після того, як анкерний засіб охолоне та затвердіє, шип можна міцно закріпити на шпалі.
Які переваги хімічного анкерування порівняно з анкеруванням сіркою?
Перша перевага хімічного анкерування порівняно з анкеруванням сіркою полягає в вищій міцності анкерування. Хімічний закріплювач являє собою полімерну смолу. Після затвердіння міцність зчеплення з шипом і бетонною стінкою отвору може досягати понад 30 МПа, що набагато вище, ніж у сірчаного анкерного агента. Друга перевага - сильна адаптованість до будівельного середовища. Хімічний закріплювач може створюватися в діапазоні температур від -10 градусів до 40 градусів, тоді як сірчаний закріплювач повільно твердне в середовищах із низькою-температурою та його легко розм’якшити за{-середовища високої температури. Третя перевага - більш висока зручність конструкції. Хімічний анкерний агент — це попередньо-запакований матеріал, який не потребує кип’ятіння на місці, і його можна впорскувати в отвір після змішування в пропорції, що значно скорочує час будівництва. Крім того, хімічний закріплювач має кращу стійкість до корозії, стабільну роботу у вологому та корозійному середовищі, а сірчаний закріплювач не повертає вологу або не розтріскується.
Для якого типу шпал підходить попередньо-процес вбудованого кріплення?
Процес попередньо-вмонтованого анкерування в основному підходить для збірних бетонних шпал. Попереднє-закріплення шипів завершується синхронно під час виробництва шпал, що є заводським-методом анкерування. Цей процес вимагає точного позиціонування шипів у формі шпал, щоб переконатися, що вертикальність і відстань між шипами відповідають проектним вимогам, а потім заливається бетон, щоб міцно поєднати шипи зі шпалами. Перевагою попередньо-вбудованого процесу кріплення є висока точність позиціонування. Відхилення вертикальності шипа можна контролювати в межах ±1 градуса, що набагато краще, ніж процес кріплення на місці-. Цей процес придатний для типів колій із високими вимогами до точності монтажу, наприклад безбаластних колій високошвидкісної залізниці та колій міського метро. Для залитих--бетонних шпал або проектів реконструкції старих шпал попередній-процес анкерування не застосовується, тому слід вибрати процеси анкерування сіркою або хімічні анкери.
Яка вимога до відхилення вертикальності установки шипів?
Відхилення вертикальності установки шипів повинно суворо контролюватися в межах ±2 градусів. Ця вимога полягає в тому, щоб забезпечити рівномірне навантаження на шип і уникнути локальної концентрації напруги через нахил. Коли відхилення від вертикальності перевищує 2 градуси, напрямок передачі сили шипа буде зміщуватися, коли він несе навантаження поїзда, а поверхня з’єднання між шипом і анкерним агентом схильна до концентрації напруги. Під тривалим-навантаженням анкерний агент трісне, а шип послабиться. Під час будівництва слід використовувати рівень або спеціальний позиціонуючий інструмент для полегшення встановлення. Після вставлення шипа слід вчасно визначити вертикальність, а відхилення слід негайно відкоригувати, якщо воно виявлено. Для попередньо-вмонтованих закріплених шипів необхідно суворо контролювати точність позиціонування прес-форми під час виробництва шпал, щоб забезпечити вертикальність шипів від джерела. Точний контроль вертикальності шипів є ключем до забезпечення довгострокової-стабільної служби.
Як покращити опір-витягуванню шипів після встановлення?
Першим заходом для покращення опору-витягуванню шипів є оптимізація параметрів процесу кріплення. Анкерування сіркою повинно суворо контролювати температуру кипіння та співвідношення закріплювача, щоб гарантувати, що закріплювач тісно поєднується зі стінкою отвору; для хімічного анкерування слід вибрати високо{2}}якісний анкерний агент і переконатися, що анкерний агент заповнює отвір без бульбашок і прогалин. Другим заходом є збільшення глибини закладення шипа. Чим глибша глибина закладення, тим більша площа контакту між закріплювачем і шипом, і тим сильніший опір-витягуванню. Як правило, глибина закладення шипа становить не менше 100 мм. Третій захід - підбір ребристих шипів. Ребра на поверхні шипа можуть посилити силу механічного зчеплення з анкерним агентом. Порівняно з гладкими шипами опір-витягуванню можна збільшити більш ніж на 20%. Крім того, у нижній частині шипа можна встановити гачки або розширені головки для подальшого посилення ефекту механічного кріплення. Завдяки комплексним заходам опір-висмикуванню шипа можна збільшити на 30%-50%, щоб відповідати вимогам до навантаження різних ліній.