Технологія захисту від корозії та екологічна адаптація рибних плит
Які основні етапи антикорозійного-процесу гарячого цинкування-для рибних пластин?
Основні етапи антикорозійного-процесу гарячого-цинкування для рибних плит включають три етапи: попередню-обробку, гаряче-цинкування й подальшу-обробку. Попередня-обробка є ключовою ланкою. Спочатку пластину потрібно знежирити, щоб видалити масляні плями та домішки з поверхні, а потім застосувати травлення для видалення поверхневого оксиду та іржі, щоб забезпечити щільне прилягання цинкового шару. Після травлення необхідно промити водою та висушити, щоб уникнути залишкової кислотної корозії основи. На стадії гарячого{10}}цинкування зануренням висушену пластину занурюють у розплавлений цинковий розчин при температурі приблизно 450 градусів на 1-2 хвилини, щоб на поверхні пластини утворився рівномірний шар сплаву цинку-заліза та шар чистого цинку. До-обробка включає охолодження, пасивацію та перевірку. Пасивація може утворювати захисну плівку на поверхні цинкового шару для підвищення корозійної стійкості цинкового шару. Нарешті, антикорозійний ефект забезпечується відповідно до стандарту через визначення зовнішнього вигляду та товщини.
Які переваги процесу шерардизації порівняно з гарячим-цинкуванням?
Перша перевага процесу шерардизації порівняно з гарячим-цинкуванням зануренням полягає в тому, що шар шерардизації більш міцно поєднується з основою. Під час процесу шерардизації атоми цинку дифундують у сталь, утворюючи шар сплаву цинку-заліза з міцністю зв’язку понад 200 МПа, і шар цинку нелегко відпасти. Друга перевага полягає в кращій однорідності шерардизованого шару. Для складних деталей, таких як різьбові отвори та кути пластин, процес шерардизації може досягти повного покриття, тоді як гаряче{6}}цинкування занурення схильне до недостатньої товщини цинкового шару в цих частинах. Третя перевага полягає в тому, що шерардизований шар має більшу стійкість до корозії. При тій самій товщині час стійкості до корозії сольового туману шерардованого шару в 1,5-2 рази більше, ніж у гарячого{12}}оцинкованого шару. Крім того, температура процесу шерардизації є нижчою, що менше впливає на механічні властивості плити та підходить для анти{13}}корозійної обробки високоміцних пластин.
Який -процес антикорозії слід вибрати для рибних плит у прибережних районах?
Прибережні райони мають високу вологість повітря і містять багато солей, які належать до висококорозійного середовища. Рибні плити повинні переважно використовувати процес шерардування + композитний анти{2}}композит із закритим покриттям проти корозії. Шерардизований шар може забезпечити тривалий -катодний захист для опору сольовій ерозії, а закрите покриття може ізолювати повітря та вологу для подальшого покращення анти-корозійного ефекту. Порівняно з одноразовим процесом гарячого цинкування зануренням, час корозійної стійкості композитного -корозійного процесу можна подовжити до більш ніж 2000 годин, що може задовольнити анти-корозійні потреби прибережних зон протягом понад 15 років. Якщо пластина використовується у важких-тросах, можна додати пристрій катодного захисту на основі композитного анти-корозійного покриття, щоб утворити багато{15}}шаровий анти-корозійний бар’єр. Вибір відповідного анти{18}}корозійного процесу може значно зменшити частоту заміни пластин у прибережних районах і зменшити витрати на обслуговування.
Які вимоги до ефективності для анти{0}}корозійного покриття пластин?
Перш за все, антикорозійне покриття пластин для риби повинно мати чудову адгезію. Ступінь адгезії між покриттям і основою має досягати рівня 1, щоб гарантувати, що воно не відпаде під дією вібраційного навантаження поїзда. По-друге, вимога до корозійної стійкості. Покриття повинно пройти випробування на сольовий туман протягом більше 1000 годин. Після випробування на покритті не повинно бути утворення пухирів, іржі та розтріскування. Третє – вимога до зносостійкості. Твердість покриття повинна бути вище 2H, щоб протистояти пошкодженню від тертя під час встановлення та використання. Крім того, покриття повинно мати гарну атмосферостійкість, не мати крейди та кольору під дією ультрафіолетового випромінювання та перепадів температур. Для різних середовищ покриття також повинно мати відповідні спеціальні властивості, такі як стійкість до високих температур у зонах із високими -температурами та стійкість до хімічної корозії в областях із кислотними-основами.
Як перевірити анти{0}}ефект корозійної обробки рибних плит?
Першим кроком для перевірки ефекту анти{0}}корозійної обробки пластин є перевірка зовнішнього вигляду, спостереження за тим, чи антикорозійний шар на поверхні плити однорідний і гладкий, а також чи є дефекти, такі як відсутність покриття, лущення та бульбашки. Другий крок - визначення товщини. Магнітний товщиномір використовується для вимірювання кількох точок на різних частинах пластини. Товщина гарячого оцинкованого шару має бути більше або дорівнювати 85 мкм, а товщина шерардизованого шару повинна бути більше або дорівнювати 60 мкм, щоб забезпечити відповідність товщини стандартним вимогам. Третій крок – виявлення спайок. Перехресний{10}}тест використовується для тестування. Після того, як поверхня покриття була нанесена, її приклеюють і розривають скотчем, і спостерігають за відшаруванням покриття, щоб оцінити ступінь адгезії. Четвертий крок – визначення стійкості до корозії. Середовище корозії моделюється за допомогою випробування сольовим туманом, і після певного періоду часу спостерігають за іржавінням пластини, щоб оцінити захисний ефект анти{14}}корозійного шару. Лише за результатами комплексних численних випробувань можна всебічно визначити, чи відповідає анти{16}}корозійна обробка пластини стандарту.