Згідно з доповіддю CRU, глобальний попит на важкі залізниці збільшиться на 6% у 2023 році, а Південно-Східна Азія (наприклад, високошвидкісна залізниця Джакарта-Бандун в Індонезії) та Африка (новий капітал Єгипту) стали новими гарячими точками. Китай припадає на 60% виробничих потужностей, але стикається з експортними бар'єрами з "податку на прикордонний кордон" ЄС (CBAM).
Щоб уникнути ризиків, китайські компанії прискорюють свій закордонний макет. Наприклад, Pangang Group інвестувала у завод залізничного променя у В'єтнамі, щоб скористатися місцевими угодами про працю та вільної торгівлі. З іншого боку, Індійська сталь Tata придбала британську сталь для отримання європейської сертифікації високого класу залізничних матеріалів.
Регіоналізовані ланцюги поставок (наприклад, "Китай-Азей" або "Північна Америка-Мексико" закрита цикл) замінить модель глобалізації, а пропозиція короткої ланцюга стане основним.