Нова тенденція розвитку залізничних шпал вдома та за кордоном
Серед швидкого глобального економічного зростання країни провели широкі дослідження будівництва залізничного транспорту, особливо зосереджуючись на розвитку інфраструктури. Спираючись на традиційні дерев’яні та залізобетонні шпали, було досягнуто значних успіхів у дослідженні та розробці нових матеріалів для шпал.
У 1994 році Сполучені Штати ініціювали дослідження деревно-пластикових композитних матеріалів, використовуючи відходи поліетиленового пластику як основну сировину. Дерево-пластикові шпали з покращеною поверхнею зберігають внутрішню еластичність деревини, підвищуючи зносостійкість поверхні та міцність утримання цвяхів.
Наприкінці 1990-х років компанія Voest-Alpine з Австралії та Sekisui Chemical Company з Японії співпрацювали над розробкою пінополіуретанових шпал, посилених довгим скловолокном. Однак задіяна технологія складна.
Зі швидким зростанням автомобільної промисловості поширення чорного забруднення (утилізованих шин) становить загрозу глобальному навколишньому середовищу. Приблизно 1 мільярд шин щорічно викидається в усьому світі, лише 15%-20% з яких можна відновити. Китай ініціював дослідження щодо вирішення цієї проблеми.
Статистичні дані вказують на значний річний попит на заміну залізничних шпал у Північній Америці, який наразі оцінюється приблизно в 12 мільйонів одиниць, за прогнозами, у наступні роки зросте до 14-16 мільйонів. У Росії понад 250 мільйонів шпал вимагають термінової заміни. Отже, існує значний світовий попит на залізничні шпали. Успішна розробка нових продуктів у цій галузі обіцяє значні економічні та соціальні вигоди.
